The moment when, 50 years ago, Neil Armstrong planted his foot on the surface of the Moon inspired awe, pride and wonder around the world. This newspaper argued that “man, from this day on, can go wheresoever in the universe his mind wills and his ingenuity contrives…to the planets, sooner rather than later, man is now certain to go.” But no. The Moon landing was an aberration, a goal achieved not as an end in itself but as a means of signalling America’s extraordinary capabilities. That point, once made, required no remaking. Only 571 people have been into orbit; and since 1972 no one has ventured much farther into space than Des Moines is from Chicago.
The next 50 years will look very different. Falling costs, new technologies, Chinese and Indian ambitions, and a new generation of entrepreneurs promise a bold era of space development. It will almost certainly involve tourism for the rich and better communications networks for all; in the long run it might involve mineral exploitation and even mass transportation. Space will become ever more like an extension of Earth—an arena for firms and private individuals, not just governments. But for this promise to be fulfilled the world needs to create a system of laws to govern the heavens—both in peacetime and, should it come to that, in war.
The development of space thus far has been focused on facilitating activity down below—mainly satellite communications for broadcasting and navigation. Now two things are changing. First, geopolitics is stoking a new push to send humans beyond the shallows of low-Earth orbit. China plans to land people on the Moon by 2035. President Donald Trump’s administration wants Americans to be back there by 2024. Falling costs make this showing off more affordable than before. Apollo cost hundreds of billions of dollars (in today’s money). Now tens of billions are the ticket price.
[ … ]
It is a mistake to promote space as a romanticised Wild West, an anarchic frontier where humanity can throw off its fetters and rediscover its destiny. For space to fulfil its promise governance is required. At a time when the world cannot agree on rules for the terrestrial trade of steel bars and soybeans that may seem like a big ask. But without it the potential of all that lies beyond Earth will at best wait another 50 years to be fulfilled. At worst space could add to Earth’s problems. | Рівно півстоліття тому, Ніл Армстронг ступив на поверхню Місяця. Увесь світ захоплювався, був сповнений гордості та піднесення. На шпальтах газет писали, що «відтепер людина, якщо на те її воля, може дістатися будь-якої точки Всесвіту, завдяки своїй винахідливості полетіти куди захоче...вже зараз людство готове підкорювати інші планети». Але ж ні. Політ на місяць був свого роду оманою: він виявився не самоціллю, а способом показати потужний потенціал Америки. Одного такого польоту було достатньо. Тільки 571 астронавтам вдалося побувати на орбіті і з 1972 р. ніхто так і не наважився здійснити політ у космос далі, ніж на відстань, що дорівнює сполученню між Де-Мойн та Чикаго. Друга половина століття запам'ятається нам кардинальними змінами. Падіння цін, новітні технології, амбіції Китаю та Індії, а також нове покоління підприємців - усе це передвіщало початок нової ери в освоєнні космосу. Майже напевно спостерігатимемо розвиток туризму, а з ним і створення глобального інтернет-покриття. Вже згодом можна говорити про видобування корисних копалин та навіть про масові перевезення. Космос стане скоріш за все продовженням Землі, себто територією для розміщення компаній та приватних осіб, а не тільки урядів. Але щоб досягнути цього, у всьому світі необхідно створити систему законодавства для врегулювання суспільно-політичного ладу - як у мирні часи, так і на випадок війни, якщо до цього дійде. До цього часу, освоєння космосу проявлялося у розвитку, головним чином, супутникових комунікацій для телерадіомовлення та навігації. Зараз змін можна чекати у двох сферах. По-перше, у сфері геополітики очікується нова тенденція відправляти людей за межі низької навколоземної орбіти. Китай планує висадити людей на місяць до 2035 року. Адміністрація президента Дональда Трампа планує повернення американців туди до 2024 року. Тепер, коли ціни впали, це найдоречніший момент для того, щоб проявити свій потенціал з меншими витратами, ніж будь-коли. Витрати для реалізації програми Аполлон складають сотні мільярдів доларів США (у перерахунку на сьогоднішні гроші). Зараз квиток коштує десятки мільярдів. [ … ] Було б помилково перетворювати космос на фантастичний Дикий Захід, кордон до світу безчинності, де людство могло б скинути кайдани й начисто переписати свою долю. Розвиток космосу потребує створення уряду. До того часу, коли світ вже не зможе діяти за законами земної торгівлі будь-чим, від сталевої арматури до соєвих бобів, це може скласти левову частку попиту. Без цього, для втілення всіх потенціальних можливостей Землі знадобиться, у кращому разі, ще півстоліття. У гіршому разі, нинішніх проблем Землі стане ще більше. |